УДК 371.3 Чинкіна Т.Б.
Учитель-методист, учитель вищої категорії,
кандидат біологічних наук, доцент,
учитель біології
НВО «ХАБАД»
м. Херсон
Видатні досягнення біології у ХХ та на початку ХХI століття, що поставили її на лідируюше місце серед інших природничих наук за значущістю в житті людини і суспільства, були можливими саме завдяки широкому застосуванню науковцями – біологами міжпредметних зв’язків з іншими природничими науками – фізикою, математикою, хімією, географією. Це призвело, з одного боку, до народження нових суміжних природничих наук, – генетики, біохімії, молекулярної біології, біофізики, космічної біології та інших, а з другого,- до поглиблення біологічних знань та вирішення цілої низки питань і проблем, що мають не тільки біологічний, але і суто прикладний (біотехнологія) та навіть соціальний (популяційна генетика) характер.
Сучасне викладання біології в шкільному курсі передбачає використання учителем не тільки методів і методики суміжних природничих та інших наук, але й їх досягнень, що сприяє формуванню у учнів цілісної картини світу. Найбільш давніми за походженням вважають науки – філософію і біологію. Перша з них пізнавала світ в цілому і давала людині методику і методологію для його вивчення, друга (біологія) – тривалий час мала головним чином практичний характер, так як біологічні знання були необхідні для здобуття їжи та лікування хвороб чи травм. Тому і зараз існує дуже тісний зв’язок між біологічними дослідженнями і філософськими методами, законами і закономірностями. Основними філософськими методами, що використовують учні під час виконання практичних або лабораторних робіт з біології є аналіз , синтез, узагальнення і висновки. Під час вивчення біорізноманіття учні на фактичному матеріалі спостерігають прояву дії загальнофілософських законів і закономірностей: нема правил без вийнятків, єдності і боротьби протилежностей, переходу кількісних змін в якісні, «заперечення заперечення» та інших. Використання фізичних досягнень (мікроскопія) призвело до появи цитології і мікробіології, а у подальшому – молекулярної біології та нанотехнології. Це дозволить людству вже через 30-60 років розв’язати такі глобальні проблеми як забруднення навколишнього середовища, голод, хвороби та старіння населення. Нажаль, у шкільних програмах з фізики, хімії, географії та біології існує невідповідність між реальними знаннями учнів з одного предмету і їх використанню на другому. Наприклад, в 10-11-х класах на уроках біології послідовно вивчається життя на різних рівнях його організації, – від молекулярного до біосферного. Це передбачає початкових знань учнями, вже у 10-х класах органічної хімії та біохімії, але їх обізнаність з цих наук не відповідає вимогам біології і є недостатнім. Внаслідок порушення міжпредметних зв’язків при вивченні молекулярної біології в 10-х класах виникають суттєві труднощі в учнів у розумінні біохімії життя. Інший приклад ілюструє порушення міжпредметних зв’язків під час викладання шкільного курсу екології у 11 класі (біологічна наука), який базується на програмі, що майже повністю копіює курс географії, особливо щодо тематики практичних робіт. Це порушує уявлення учнів про екологічні явища, процеси, закономірності і не сприяє формуванню наукових компетенцій. Прикладом позитивного використання фізичних знань у шкільному курсі біології є визначення екологічної кризи, як порушення закону перетворення енергії, тобто з позицій фізики і пропозиції щодо її вирішення. Широке використання математичних методів у біології почалося лише у другій половині ХХ століття у зв’язку з розвитком генетики і появою молекулярної біології. Використання математичних знань учнів широко застосовується на уроках біології під час розв’язання задач з молекулярної біології, генетики, екології. Створення математичних моделей біологічних структур, процесів дозволяє у спрощенному вигляді узагальнити знання учнів з певної теми курсу біології, але не можуть повністю охарактеризувати біологічне явище і замінити біологічні методи. Наприклад, використання математичного рівняння Харді-Вайнберга (1908 р.) дозволяє зробити науковий прогноз генетичного майбутнього популяції, але не природної, а «менделєвської», яка існує в нереальних умовах: відсутності дії природного добору, повної ізоляції, відсутності мутацій, незмінності зовнішних умов і значної (необмеженої) її чисельності. Не зважаючи на паперовий характер такої моделі її з успіхом застосовують в охороні природи для приблизного прогнозування майбутнього природної популяції в умовах зростаючого антропопрессінгу (охорона природи) та у селекційній роботі.
Таким чином, використання учителем біології на уроках міжпредметних зв’язків потребує врахування ним послідовності вивчення основних розділів суміжних природничих наук і навчання учнів користуватися філософськими методами і методиками.
